Будинок споруджений у 1909-1912 pp. коштом промисловця С. Могильовцева за проектом та під керівництвом архітектора П. Альошина. Спочатку він призначався для Народної аудиторії, але за рішенням царського уряду в ньому розмістився Педагогічний музей імені імператора Олександра II. Функціональне призначення споруди обумовлене її розташуванням поряд з комплексом університету, у кварталі, де знаходились провідні і навчальні заклади Києва передреволюційної доби - 1-ша чоловіча та Ольгинська жіноча гімназії. Візуальний зв'язок з університетом - значною містобудівною домінантою, яка обумовила стилістичне вирішення забудови всього так званого академічного кварталу між вулицями Володимирською, Пушкінською, Фундуклеївською та Бібіковським бульваром, -вплинув також на вибір неокласицистичних архітектурних форм Педагогічного музею. У 1935-1937 pp. будинок був реконструйований і добудований під керівництвом архітектора П. Альошина. Споруда вільно розташована у забудові вулиці з невеликим відступом від її червоної лінії. Перед головним входом влаштовано двосхилий пандус зі сходами. Триповерхова з цокольним поверхом, прямокутна в плані будівля має симетричну об'ємно-просторову композицію з центральним розташуванням внутрішнього дворика, конференц-залу на 2-му поверсі та перекритого банею півциркульного ризаліту головного фасаду. Стіни - цегляні, облицьовані білим інкерманським вапняком; перекриття - залізобетонні; баня діаметром 31 м - металева, засклена. У ризаліті розміщується парадний колонний вестибюль. Приміщення 1-3-го поверхів навколо двору і залу мають однобічну коридорну систему розпланування. Споруджений у формах неокласицизму, будинок Педагогічного музею вирізняється стилістичною цілісністю, досконалістю композиції, новаторським конструктивним вирішенням. Строга, лаконічна пластика головного фасаду доповнена наличниками вікон 2-го поверху ризаліту у вигляді портиків та бічними тридільними вікнами з високими півциркульними сандриками. Горизонталь 3-го поверху акцентована широким рельєфним фризом на тему розвитку просвіти на Русі, авторами якого є скульптори І. Дитрих та В. Козлов. Майстерністю неокласицистичної стилізації, витонченістю деталей та загальною пропорційністю відзначаються інтер'єри музею, зокрема парадний вестибюль, бічні сходи та зал на 500 місць, вирішений амфітеатром з балконом. Педагогічний музей належить до найкращих київських будівель у стилі неокласицизму.
Т. В. Скібіцька
