З ініціативою створення у Києві загальнодоступного історико-художнього музею виступили у 1890-х роках Київське товариство грамотності та Товариство старожнтпостей і мистецтв під керівництвом відомого українського громадського діяча, промисловця й мецената Б. Хапенка. Очолений ним підготовчий комітет у січні 1896 р. оголосив всеросійський конкурс на "складення проекту будинку історичного та художньо-промислового музею в Києві". Проведений Московським архітектурним товариством конкурс визнав кращим проект у стилі "неогрек" московського зодчого П. Бойцова. Оригінальна архітектурно-містобудівна ідея ескізного проекту була розвинена архітектором В. Городецьким, який узяв на себе доопрацювання проекту, розроблення креслень, складення кошторису та технічний нагляд за будівництвом. У здійсненні технічного нагляду брав участь архітектор В. Ніколаєв. Угода на виконання будівельних робіт підписана 1898 р. підрядчиком Л. Гінзбургом. За браком коштів до 1900 р. був закінчений лише Г-подібний у плані об'єм споруди з головним та бічним (на вул. Олександрівській, нині вул. М. Грушевського) фасадами. Опорядження інтер'єрів було закінчене 1904 р. Однак відкриття музею відбулося ще в серпні 1899 р. і було приурочене до XI Всеросійського археологічного з'їзду, який проходив у Києві. Добудова музею згідно з первісним проектом закінчилася лише в 1972 р. (архітектор - П. Петрушенко). Будівля розташована на острівній трапецієподібній ділянці колишнього міського скверу біля підніжжя Печерського плато і головним фасадом зорієнтована на Хрещатик. Чотириповерхова, прямокутна в плані, з периметральним анфіладним компонуванням приміщень, споруда заглиблена у приямок на висоту двох службових поверхів. Перед її головним фасадом на штучному підвищенні влаштовано велику терасу з арковою підпірною стіною. Приямок і тераса оточені балюстрадою строгого класицистичного малюнка. Фасади музею як храму мистецтв вирішені на основі стилізації форм давньогрецької храмової архітектури. Кути фронтону акцентовані акротеріями. Наріжні акротерії головного фасаду виконані у вигляді грифонів. Сходи перед портиком фланковані двома скульптурами левів, вирішеними в ефектній експресіоністичній манері. Скульптурні роботи для музею виконані за ескізами та під наглядом Е. Саля. Головний фасад розчленований доричними пілястрами. Вікна облямовані строгими сандриками. Симетричні композиції бічних фасадів акцентовані ризалітами з двоколонними пристінними доричними портиками. Внутрішінє інженерне обладнання споруди, зокрема системи вентиляції та парового опалення низького тиску, виконані за проектом цивільного інженера Л. Городецького. В обладнанні та декоруванні інтер'єрів музею, виготовленні меблів, освітлювальної арматури, художніх виробів з металу та каменю брали участь численні вітчизняні та зарубіжні фірми. Відзначаючись майстерністю архітектурного вирішення та довершеністю стилізації на основі синтезу мистецтв, будинок музею є яскравим прикладом стилю неокласицизму в забудові Києва на межі XIX і XX ст.
Т. В. Скибіцька
