Будівля розташована на ділянці значного пониження рельєфу й активно формує перехрестя вулиць Пушкінської та Буніна.Споруджена в 1894-1899 pp. за проектом одеського архітектора О. Бернардацці. Будівництву передував всесвітній конкурс на кращий ескізний проект будинку (1891 p.), переможцем якого виявився архітектор В. Прохаска. Його проект був перероблений О. Бернардацці відповідно до вимог замовників. Архітектором-будівником був Г. Донський. У 1900 р. на честь 50-річчя творчої діяльності О. Бернардацці у лоджії головного входу встановлено мармуровий бюст зодчого, виконаний скульптором Б. Едуардсом. Він же, а також скульптори Молінарі і Манцоне створили скульптурне оздоблення. Монументальний живопис в інтер'єрах виконаний флорентійським художником Кассіолі й петербурзьким художником М. Каразіним. Будинок реставровано за проектом архітектора В. Шевченко та ін. наприкінці 1950-х років. Нині використовується як міська філармонія.У стилістичному вирішенні переважає застосування історичних фіорм венеціанської готики та меншою мірою - неоренесансу. Різновисока, зі складним характером об'ємно-просторової структури, споруда має підвал, цокольний та основний поверхи. її розпланувальний прямокутник містить розташований у східній частині внутрішній двір, сформований периметрально розміщеними допоміжними двоповерховими крилами зі службовими приміщеннями. Основні приміщення біржі розташовані в домінантних зовнішніх крилах споруди, які симетрично фланкують квадратну в плані призматичну вежу з глибокою відкритою лоджією головного входу з боку вул. Буніна. Вежа накрита чотирисхилим наметовим дахом. Лоджія має прямі, на три марші, мармурові парадні сходи, що ведуть до галереї головного входу в рівніосновного поверху. За нею, в західному дворовому крилі, розташовані парадний вестибюль та фойє із входами в операційний зал, який є головним приміщенням і займає весь поверх основного західного крила.Стіни - муровані. У конструкції баневого перекриття лоджії та ростральних колон, які фланкують центральні сходи, а також в облицюванні цокольного поверху широко використано бетон.Центрально-осьову симетрію на головному фасаді фіксує розміщення головного входу з парадною лоджією. Наданню їй урочистого характеру сприяє поєднання мармурових головних сходів та галереї з балюстрадами й двома монументальними ростральними колонами зі складним вертикально розкритим внутрішнім простором. Цей простір створений системою з чотирьох попружних арок, пандатив і сферичного склепіння, в оздобленні яких широко застосовано орнаменти й інкрустації зі штучного різнобарвного каміння. Гладінь стін, оздоблених тонованими керамічними плитами, відтіняють підкреслено акцентований декор головного входу та масивний цоколь, опоряджений глибоким дощаним рустом з поперечними швами. Чіткого ритму й виразності надають фасадам великі подвійні та потрійні вікна з типово готичним складним малюнком рам і стрілчастими архівольтами. У простінках цей ритм підтримується дещо меншими за розмірами глибокими едікулами, а в рівні широкого масивного аркатурного фриза й карниза, по осях крайніх вікон фасаду на вул. Пушкінській - об'ємно розвиненими едікулами з високими готичними шпилями. Гармонійною пропорційністю вирізняються дещо відмінні від вуличних дворові фасади, 1 -й поверх яких сформовано легкими аркадними галереями, а в 2-му застосовано ритм так званих "брамантових вікон". Урочистість фасадів підкреслена різноманітними орнаментальними віконними розетками, нішами, готичними вежами, люкарнами, пінаклями тощо.В інтер'єрі основні засоби виразності зосереджено на оздобленні операційного залу. Півциркульні десюдепорти трьох входів до залу прикрашають живописні панно "Торгівля", "Промисловість" та "Землеробство". Кесонований плафон залу вирізьблено з цінних порід дерева, його підкреслює розміщений периметрально широкий фриз із сюжетним малюванням. Дуже виразні мармурові скульптури в нішах. У балконних галереях широко застосовані бронзові торшери, в оздобленні стіп - філігранне орнаментальне різьблення, штучний мармур і т. ін.За високою якістю архітектурного вирішення та майстерністю виконання оздоблювальних робіт будинок Нової Біржі належить до числа найзначніших в Україні споруд громадського призначення кінця XIX ст.
О. І. Тищенко
