Як і всюди, про цей дивовижний витвір природи та людських рук існують чудові легенди. Ще у середині XIX ст. у навколишніх селах розповідали, що у первісні часи, коли попід горами селилися Велети, один із них наказав нечистій силі викувати палицю в Урицьких бердах. І якось вночі, ще , третіх півнів, палац постав у всій своїй довершеності. Заспівали півні, та почувши їх, велет і сам скам’янів.
Щоб не розповідали легенди, але реальність є не менш вражаючою. Наукові дослідження виявили на тустанських скелях сліди матеріальної культури, що датується ІХ-ІІІ ст. до Р. X.: декілька сотень солярних знаків (символів Сонця) характерні для культури фракійського гальштату. Ймовірно, тут ще раніше було якесь дохристиянське капище. А розквіт унікальної пам’ятки фортифікації - міста-фортеці Тустані припав на другу половину IX ст. - середину XIII ст. Фортеця, розташована у природній скелі, була побудована як прикордонний і сторожовий пункт на торговельному шляху, який вів через Карпатські перевали. Назва ж наскельної фортеці, найімовірніше, походить від наказового сполучення “ту стань” (тут зупинись!), оскільки саме у цьому місці зупиняли торгівців сіллю та іншим крамом для збору данини.
Центральна частина укріплень площею З гектари була розташована на скельній групі Камінь. Лише тут збереглося 4000 пазів і врубів, висічених у скелі. Висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни висотою 15 метрів, п’ятиповерховий житловий комплекс XIII ст. з висотою поверхів 3,5-4 метри, складна система водозабезпечення (криниця, видовбана у скелі, та дві цистерни) свідчать про високий рівень тодішньої будівельної техніки.
Фантастичним може видатися, що в суцільній скелі предки змогли продовбати круглу криницю 30-метрової глибини. Не менш дивовижним є наявність 14-метрової кам’яної цистерни для зберігання води на іншій скелі - Острому Камені. Тут, окрім цистерни, чітко видно сліди могутньої вежі - заглиблення для дерев’яних балок перекриття, а також петрогліфи (химерні поганські символи) та інші наскельні зображення (жіночий профіль, над яким вгадується ореол тощо).
Крім суто митної і оборонної функцій, фортеця виконувала сигнальну роль. У той час між західними фортецями на західному кордоні Русі були налагоджені зв’язки, що передавались “видунами- дозорцями” з Чорної вежі у Підгородцях, Синєвидського городища, П’ятничанської вежі та багатьох інших місць (усього їх налічуєтсья 17), які в екстремальних умовах діяли безвідмовно. Так, не встигали ворожі війська, вирушивши в похід з Пешта чи Кракова, перетнути кордони Русі, як про це уже було відомо у Галичі чи Львові.
Скелі здавна притягували до себе багатьом мандрівників та дослідників. Іван Франко не лише водив сюди приятелів, але й читав про ці скелі лекції та описував подорожі у періодиці. “У Карпатах є дуже багате красивих місць, але Урич належить до тих куди, приїхавши один раз, запам’ятовуєц собі його на все життя”, - писав він. Наукові дослідження Тустанської фортеці протягом багатьох десятиліть проводив львівський історик Михайло Рожко. Вже давно існує проект реконструкції наскельної фортеці авторства М. Рожка. Втіливши його, Україна отримала одне із найцікавіших місць туристичного відпочинку. Нині робота над цим проектом уже розпочалася. У 1994 р тут утворено Державний історико культурний заповідник “Тустань”, а 2006 р. започатковано фестиваль “Тустань!”. Організаторам вдалось оживити минуле і привернути увагу тисяч людей до власної славної історії.
