Среднє (Ужгородскій район)
Майже посередині між Ужгородом та Мукачево розташоване селище, яке називається • Середнє. Перша згадка про це поселення відноситься до XIV ст., Але немає ніяких сумнівів, що воно має значно давнішу історію. М'який клімат сприяв розвитку на навколишніх територіях виноробства. З середини XVII ст. і аж до нашого часу місцеві вина залишаються предметом активного експорту. Про давності традицій свідчать видовбані в скелі винні підвали XVI ст.
Однак найбільш цікавим пам'ятником Середнього залишається середньовічний замок, руїни якого ще й сьогодні здіймаються посеред поля в південно-західній частині села. Споруджений в XII ст., Він є єдиним замком на Закарпатті, що зберіг риси романського стилю. Розташований, на відміну від усіх інших замків Закарпаття, у рівнинній частині, Среднянскій замок утворює всього лише одна чотирикутна міцна кам'яна башта-донжон (18,6 мх16, 5 м), прообразом якої були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Рейні та Дунаї. Хоча в даний час цей замок знаходиться в стані руїни, колись він вважався практично неприступним. Висота башти сягає 20м, а товщина стін - 2,6 м. Замок охороняли дві захисних лінії. Першою була низка вкопаних дубових стовбурів, так зв. паланок. За ним проходило подвійне кільце валів і ровів, заповнених водою. За останнім валом зведена була кам'яна стіна товщиною 1 м з чотирма кутовими вежами, яка оточувала на відстані 17 м від донжона замковий двір. Частина дороги, що веде безпосередньо до замкового двору, добре проглядалася з вікон південної та західної стін замку, тому потрапити у двір непоміченим було практично неможливо. Особливу екзотику історії замку додає той факт, що побудований він був одним з найбільш таємничих християнських військових орденів - орденом тамплієрів, і, за однією з легенд, саме в цьому замку вони заховали священний Грааль. Члени цього заснованого в 1096 р. ордена відігравали провідну роль у багатьох битвах Хрестових походів. Лицарі ордену носили білий камзол і білий плащ, прикрашений з лівого боку восьмиконечним червоним хрестом. Брати-послушники, конюші і сержанти носили чорні камзоли і плащі з таким же хрестом. Тому, коли ескадрони ордена кидалися в атаку, їх першу шеренгу становили вершники в білому, а другу, де були сержанти і конюшим, - вершники в чорному. Звідси і відбувається знаменитий чорно-білий штандарт ордена, так званий «Боса». Разом з лицарями-госпітальєрами Св. Іоанна Єрусалимського тамплієри становили постійну армію християнських держав Сходу. Саме тамплієри побудували міцні замки: Шато-пелерен, Сафед, Тортоз, Торан, Крак-де-шевальє, руїни яких до цих пір нагадують про їх героїчне минуле. Статут вимагав від лицарів повного і беззастережного героїзму. Своїм бездоганним поведінкою в бою вони швидко завоювали славу. Неймовірно багатий завдяки вдалому веденню господарських справ орден викликав заздрість недоброзичливців і був причиною нападів. До того ж з моменту заснування орден тамплієрів був оповитий таємничими та містичними легендами. За наказом французького короля Філіпа IV (Філіпа Прекрасного) багато членів ордена були «єресь». Під тиском Філіпа Папа Климент V розпустив орден на початку XIV ст.
Не стало винятком для тамплієрів і Закарпатті. Так, у 1312 р. власниками замку стали вже інші воїни - монахи-госпітальєри, а через кілька років - ченці ордена Св. Павла. Потім замок належав родині магната Палоці. Відчутний удар спорудженню було завдано під час антигабсбургській руху угорських дворян під керівництвом Ференца Ракоці в 1703-1711 рр.., Після чого замок більше не відбудовувався.
