СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР у Новгороді-Сіверському. Заснований в 11 – на початку 12ст. на пагорбі понад заплавою ріки Десни. Головний мурований Спаський собор зведено на початку 13 ст. Монастир зазнав руйнувань 1176, 1239, 1501, 1605. За Деулінським перемир’ям 1618 разом з містом відійшов до Польщі. 1635, за наказом польського короля Владислава IV, переданий ордену єзуїтів. Відновлюється 1657, коли чернігівськимархієпископом став Лазар Баранович, який обрав монастир своєю резиденцією. У той час відбудовано Спаський собор, Палатний корпус з трапезною Петропавлівською церквою (12–17 ст.), келії настоятеля (16 ст.), зведено муровану огорожу з кутовими баштами і надбрамною дзвіницею (1670–1699) та ін. Ансамбль набув рис барокко. Значні перебудови у монастирі сталися 1786–1787 у зв’язку з проїздом через місто Катерини II. Зокрема, до келій настоятеля прибудовано двоповерхову Іллінську церкву. 1791–1796 на місці Спаського собору за проектом архітектора Дж. Кваренгі зведено Спасо-Преображенський собор.
У 1674 Лазар Баранович організував умонастирі Новгород-Сіверську друкарню, переведену 1679 до Чернігова. 1657–1667 на території монастиря зведено бурсу для учнів Слов’яно-латинської школи (з 1689 у Чернігові). Працював скрипторій, де виготовлялися рукописні книги (створений тут «Служебник» зберігається в Історичному музеї в Москві). Після утворення Новгород-Сіверської єпархії (1785–1797) в монастирі діяла семінарія. Ліквідований 1918.
У роки Великої Вітчизняної війни на території монастиря гітлерівці створили табір військовополонених, де за два роки окупації загинуло 19,3 тисяч громадян. Частково відремонтований і реставрований у післявоєнні роки. На території виявлено печери. З 1979 – філіал Чернігівського архітектурно- історичного заповідника. У зв’язку з 1000-річчям міста та 800-річчям створення «Слова о полкуІгоревім» тут проведено реставраційні роботи. Біля східного муру 1989 встановлено скульптуру Ярославни.