ЗАСУЛЛЯ – село Лубенського району, центр сільської Ради, якій підпорядковане село Солониця. Розташоване на річці Сулі, за 7 км від райцентру. 5035 жителів (1990).
Згадується в історичних джерелах 17 ст. 1714–1727 село, яке належало Роменській городовій старшині, захопив лубенський полковник Андрій Маркович. Право на володіння селом підтверджене грамотами Петра І від 7.VII 1718 та Анни Іванівни від 5.V 1735. За Генеральним слідством про маєтності Лубенського полку 1729–1730 Засулля – село, передмістя Лубен, 90 дворів. З 1781 село – Лубенського повіту Київського намісництва, 276 дворів. 1787 – 870 жителів чоловічої статі, казенні люди, козаки і власники: секунд-майор Петро Кулябко повітові лубенський скарбник Корнієвич, бунчуковим товариш Іван Болюбаш. У 1796 – село у складі Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії. Та переписом 1859 село – Лубенського повіту, власницьке й козацьке село, 150 дворів, 1072 жителів, дерев’яна Андріївська церква на кам’яному фундаменті з окремою дзвіницею, при ній бібліотека, повітове училище (1847 – 41 учень), станова квартира. 1863 – 150 дворів, 2216 жителів, 3 ярмарки на рік. 1900 в селі (разом з хуторами) 269 дворів, 1637 жителів, діяло 2 сільські громади (козацька та селянська), земська і церковнопарафіяльна школи, землі власної 2130 дес., надільної від поміщиків – 110 дес., від казни – 44 дес. Розвинуті промисли (плетіння з рогози, виготовлення цегли). 1910 – 339 дворів, 2047 жителів, орної землі – 1184 дес., всього посівів – 1280 дес. У 1907–1708 із Засульської волості під час переселення в Сибір, Казахстан і Далекий Схід виїхало 225 чол.
