ОМЕЛЬНИК – село Кременчуцького району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Варакути, Литвиненки, Паризької Комуни, Пустовіти, Федоренки. Розташоване на правому березі річки Псла, за 23 км від райцентру. 1820 жителів (1990).
Перші згадки датуються 14–15 ст.; на початку 17 ст. містечко з стародавнім земляним укріпленням. У 1628 воно значиться у Кременчуцькій волості. З 1649 Омельник – сотенне містечко спочатку Чигиринського, у 1661–1663 – Кременчуцького, після 1667 – Полтавського і Миргородського полку. У 1726 в містечку – 353 двори, у 1729 – 361 двір. 1765 Омельницька сотня включена до складу Новоросійської губернії, 1776 віднесена до Кременчуцького повіту тієї ж губернії. У 18 ст. в селі було 3 церкви: Петропавлівська (збудована 1741), Миколаївська (1786) та Різдва Богородиці (збудована замість старої, що згоріла 1771). У цей час тут були володіння поміщиків – братів Базилевських, убитих повсталими селянами під час Турбаївського повстання 1789–1793. З 1796 село – у складі Кременчуцького повіту Малоросійської, з 1802 – Полтавської губернії.
За переписом 1859 у містечку – 439 дворів, 3358 жителів, 2 церкви, поштова станція (Полтавський поштовий тракт), паромна переправа, відбувалося 3 ярмарки на рік. У 19 ст. споруджуються нові церкви: 1815 – мурована Петропавлівська з дзвіницею (при ній були бібліотека та 2 церковнопарафіяльні школи, замість однієї з них 1874 було відкрито земське училище; наприкінці 19 ст. стала діяти народна бібліотека-читальня), 1858 – мурована церква Різдва Богородиці з дзвіницею (діяли біьліотека та церковнопарафіяльна школа), 1883 – дерев’яна Миколаївська церква з дзвіницею (діяли бібліотека та школа грамоти).
У 1900 в селі було 2 громади (козацька та сільська), у яких (з прилеглими хуторами) налічувалося 712 дворів, 4690 жителів. У 1910 в містечку – 425 дворів, 2316 жителів.
