ОРЖИЦЯ – селище міського типу (з 1968), райцентр Оржицького району. Розташоване на правому березі річки Оржиці, за 183 км від Полтави. Оржицькій селищній Раді підпорядковані села Маяківка (колишня назва Остапівка) й Онішки. 4170 жителів (1990).
У селищній Раді – 5646 жителів. Перша згадка про село відноситься до 1552 як про замковий Канівський ухід. У 20-х pp. 17 ст. в селі було 91 господарство. Входили до володінь Вишневецьких. З початку національно-визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького Оржиця – сотенне містечко Кропивенського полку. 1654 – 318 жителів – козаків і міщан. 1669 Оржицю зруйнували і спалили татари. 1658 Оржиця втратила статус сотенного містечка і була включена до Горошинської сотні Лубенського полку. Як свідчить Генеральне слідство Лубенського полку 1729–1730, в Оржиці налічувалося 54 двори. 1734 Оржиця разом з Плеховим були віддані сербам Требинським, які згодом переселили своїх підданих у засновану ними Чутівку. До 1763 в Оржиці було володіння Голуба, яке він продав Сахновському. 1781 в Оржиці – 310 хат дворян, різночинців, козаків і підданих сотника Степана Ільчевського і Г. Сахновського – 893 душі чоловічої статі. 1745 збудовано Михайлівську церкву. Через село проходив тракт Хорол–Золотоноша. У 1781–1796 в складі Хорольського повіту Київського намісництва, 1796–1802 – Малоросійської губернії. З 1802 Оржиця – Лубенського повіту Полтавської губернії. 1842 в Оржиці – 537 жителів (224 родини), 1845 відкрито початкову однокласну школу. 1859 в Оржиці налічувалося 1359 жителів з них – 164 кріпаки Махновських. У 1872 споруджено в Оржиці нову Преображенську церкву. Відбувалося щороку по два ярмарки, а з 1894 – по три. У 1910 – 304 двори і 1873 жителя. Діяло два парові млини – один з олійницею, а другий – з просорушкою. З допомогою земства в кінці 19 – на початку 20 ст. відкрито пошту, поштово-телеграфну станцію, прокатну станцію, лікарню, бібліотеку, пункт поліпшення худоби. 1911 відкрито міське училище (1913 перетворене на вище чоловіче початкове училище). У грудні 1905 відбувся селянський сход на якому висловлено осуд розправи над учасниками повстання у Великих Сорочинцях.
