КАНІЖ

Село (1.2 тис. жителів) Новомиргородського району, розташоване на крутому правому березі р. Велика Вись. Перші відомості про Каніж датовані 1751 р., коли прибулі сюди з полковником І. Хорватом-Куртіцем серби організували тут один з військових постів Нової Сербії. В 1766 р. у селі розміщувалася 10-та рота Чорного гусарського полку. Іноземний інтернаціональний склад мешканців Каніжа (серби, чорногорці, болгари, угорці, поляки, молдавани) почав українізуватися тільки через десятиліття, коли тут почали селитися селяни-втікачі з Київської і Полтавської губерній. Після ліквідації Нової Сербії в 1780-х роках Каніж стає казенним селом. Тут не було кріпаків, а сільськогосподарські роботи виконували поденники, наймані і сезонні робітники. З 1820 р. майже на 40-літній період Каніж перетворюється на військове поселення. В 1918 р. село вписало свою страшну сторінку в історію формування нового соціального устрою в Україні. Тоді у сусіднє с. Веселівку в супроводі австрійського карального загону повернувся його колишній хазяїн, який вирішив виявити і покарати активістів, що розкрали його майно. Карателі влаштували екзекуцію і досхочу познущалися з селян. Після відходу австрійського загону, селяни вбили наївного поміщика та його управляючого і, передчуваючи швидку розправу, звернулися по допомогу у сусідній Каніж Там розташовувався збройний загін самооборони села, що і став ядром повстання. За рахунок селян із сусідніх сіл Веселівка, Павлівка та Арсенівка, що приєдналися до виступу, кількість бійців у загоні стрімко збільшилося з 80 до 700. Зненацька напавши на австрійсько-німецький підрозділ, розташований у селі Веселівка, повстанці розгромили його, заволодівши при цьому кіньми, зброєю і боєприпасами. Після цього повсталі безуспішно намагалися захопити сусідню Арсенівку, де були зосереджені основні сили окупантів. З сучасного погляду зрозуміла абсолютна безперспективність такого виступу, але історія впродовж століть складається в тому числі і з нескінченної низки таких, на перший погляд незначних, збройних конфліктів. Закінчилося повстання страшною і кривавою каральною операцією, у результаті якої були замучені та страчені 117 його учасників. Вісім активістів повстання, що увійшло в історію під назвою Канізьке, були повішені на крилах місцевого вітряка. Про цей страшний епізод історії України нагадує скромний пам’ятник учасникам повстання, встановлений біля канізької школи в 1958 р.