Село (2.8 тис. жителів) Звенигородського району, розташоване на схилах долини річечки Постел. Шевченкове (до початку XIX ст. називалося Керелів- ка, а до 1929 р. — Кирилівка) з’явилося в XVIII ст. і широко відоме серед тисяч сіл країни завдяки тому, що тут пройшли ,, дитячі роки геніального поета України Тараса Шевченка (1814-1961 рр.). У 1816 р. його родина кріпаків перебирається сюди із села Моринці, що розташоване неподалік У 1823 р. помирає мати Тараса і батько жениться на вдові, що мала трьох власних дітей і не любила пасинка. Із цього часу за словами самого поета з його автобіографії — єдиного достовірного документа про дитинство Т. Шевченка, написаного за рік до смерті, — “Втративши батька і матір, притулився я в школі в парафіяльного дячка”. Тут він навчився грамоті, хоча п’яниця-дяк усіляко тиранив своїх учнів. Безпритульне (батько помер в 1825 р.) і безрадісне дитинство залишає тяжкий спогад про безпросвітне кріпацьке життя, що періодично спливає впродовж усієї творчості поета. Мабуть, найтепліші почуття в душі підлітка залишив лише батьківський сад, у якому юний Тарас проводив більшу частину свого дитинства, описаний у повісті “Княгиня”: “Так який сад! Бачив я на своєму віку такі чималі сади, як, наприклад, Уманський або Петергоф- ський, але що це за сади! Гроша не коштують у порівнянні з нашим чудовим садом: густим, темним, тихим, рювом, іншого такого саду немає на всьому світі”. У цій цитаті дивним чином переплелися яскраві дитячі (на все життя!) спогади з разюче місткою українською ментальною оцінкою, у якій чітко сплановані західноєвропейськими архітекторами алеї та естетично гармонійні паркові композиції не йдуть ні в яке порівняння і безперечно програють натуральній природності. В 1828 р. Т. Шевченко потрапив у челядь до поміщика П. Енгельгардта, який після смерті батька володів Керелівкою та околишніми селами, і назавжди покинув рідні місця, супроводжуючи хазяїна як козачок У 1938 р. на батьківському подвір’ї поета споруджений будинок Літературно-меморіального музею Т. Шевченка. Довгий час поряд з ним зберігалася хата (якийсь час вкрита спеціальним павільйоном з величезними вікнами) ненависного дяка, у якого в 1824— 1827 рр. навчався грамоти Тарас. Зараз хата дяка замінена її точною копією. У селі збереглися могили батьків поета, а на центральній площі встановлено монументальний пам’ятник Т. Шевченку (1957 р., скульптори М. Вронський, А. Олійник). Автомобільні в’їзди до Шевченкового прикрашені великими назвами села зі скульптурами босоногого хлоп’яти, що персоніфікує юного Тараса.
