Село (2.8 тис. жителів) Звенигородського району, розташоване на схилах долини річечки Постел. Шевченкове (до початку XIX ст. називалося Керелів- ка, а до 1929 р. — Кирилівка) з’явилося в XVIII ст. і широко відоме серед тисяч сіл країни завдяки тому, що тут пройшли ,, дитячі роки геніального поета України Тараса Шевченка (1814-1961 рр.). У 1816 р. його родина кріпаків перебирається сюди із села Моринці, що розташоване неподалік У 1823 р. помирає мати Тараса і батько жениться на вдові, що мала трьох власних дітей і не любила пасинка. Із цього часу за словами самого поета з його автобіографії — єдиного достовірного документа про дитинство Т. Шевченка, написаного за рік до смерті, — “Втративши батька і матір, притулився я в школі в парафіяльного дячка”. Тут він навчився грамоті, хоча п’яниця-дяк усіляко тиранив своїх учнів. Безпритульне (батько помер в 1825 р.) і безрадісне дитинство залишає тяжкий спогад про безпросвітне кріпацьке життя, що періодично спливає впродовж усієї творчості поета. Мабуть, найтепліші почуття в душі підлітка залишив лише батьківський сад, у якому юний Тарас проводив більшу частину свого дитинства, описаний у повісті “Княгиня”: “Так який сад! Бачив я на своєму віку такі чималі сади, як, наприклад, Уманський або Петергоф- ський, але що це за сади! Гроша не коштують у порівнянні з нашим чудовим садом: густим, темним, тихим, рювом, іншого такого саду немає на всьому світі”. У цій цитаті дивним чином переплелися яскраві дитячі (на все життя!) спогади з разюче місткою українською ментальною оцінкою, у якій чітко сплановані західноєвропейськими архітекторами алеї та естетично гармонійні паркові композиції не йдуть ні в яке порівняння і безперечно програють натуральній природності. В 1828 р. Т. Шевченко потрапив у челядь до поміщика П. Енгельгардта, який після смерті батька володів Керелівкою та околишніми селами, і назавжди покинув рідні місця, супроводжуючи хазяїна як козачок У 1938 р. на батьківському подвір’ї поета споруджений будинок Літературно-меморіального музею Т. Шевченка. Довгий час поряд з ним зберігалася хата (якийсь час вкрита спеціальним павільйоном з величезними вікнами) ненависного дяка, у якого в 1824— 1827 рр. навчався грамоти Тарас. Зараз хата дяка замінена її точною копією. У селі збереглися могили батьків поета, а на центральній площі встановлено монументальний пам’ятник Т. Шевченку (1957 р., скульптори М. Вронський, А. Олійник). Автомобільні в’їзди до Шевченкового прикрашені великими назвами села зі скульптурами босоногого хлоп’яти, що персоніфікує юного Тараса.

 


    фейсбук