Забороль – центр сільської ради, якій підпорядковані села Великий Омеляник, Антонівка, Олександрівка, Всеволодівка. Археологічні дослідження вказують на сліди давньоруського селища ХІІ–ХІІІ століть на території сучасного Забороля. Тут зустрічаються уламки знарядь із заліза часів Київської Русі. Можливо, саме тоді тут, поблизу Луцька, було побудовано поселення, що отримало назву Заборола. Це високі палі, повбивані щільно одна біля одної в землю. Вони ото-чували все поселення і були надійним захистом від ворогів.
Можливо, були тут і дворядні дерев’яні зруби, наповнені всередині землею. Таке укріплення теж звалося заборолом. Отже, назва села Забороль – від оборонних споруд навколо нього.
Село вперше згадується в історичних документах, датованих 1429 роком. Саме тоді в Луцьку відбувся з’їзд європейських монархів. Високих гостей розміщували і в сусідніх селах, у тому числі і в Заборолі. Жителі Забороля брали активну участь у козацьких повстаннях. Як свідчать архівні документи, в ході повстання на Волині під проводом Косинського, десятки жителів Забороля вступили до козацьких загонів.
До середини XIX століття село залишилося власністю родини польських поміщиків Чернецьких. У 50–60-х роках XVII століття в Заборолі було побудовано цілу систему оборонних кам’яних споруд, великі підземні льохи. За легендою, від одного з них було побудовано підземний хід аж до Луцького замку.
У 1707 році російський цар Петро І гостював у місцевого дворянина Олізара. Про це свідчить меморіальна дошка, що знаходиться на території колишнього поміщицького маєтку.
У 1812 році біля Забороля проходила лінія розмежування російських і напо-леонівських військ. Військові дії завдали селу чималої шкоди.
На початку XX століття населення Забороля перевищувало 700 чоловік. Тут працював паровий млин, діяло з 1911 року однокласове училище.
Як і по всій Україні, у XX столітті і Заборолем кривавим смерчем пронеслися дві світові війни, забравши сотні життів хліборобів.
Під час окупації Волині Польщею (1920–1934 pp.) у селі діяли осередки національно-патріотичної "Просвіти", КПЗУ, ОУН. Комуністи-підпільники Григоренко, Гарб, Штернбера агітували місцевих селян за радянську владу, а члени "Просвіти" і ОУН прагнули відродження незалежної української держави.
Після приходу на Західну Україну Червоної Армії і встановлення радянської влади, на початку 1940 року було створено перший колгосп, почалися арешти тих, хто не хотів господарювати по-новому.
У роки Великої Вітчизняної війни в селі було розстріляно 46 місцевих жителів, спалено 77 житлових будинків. Село від німецько-фашистських окупантів звільнили воїни 188 Аргунського стрілецького полку 106 дивізії на початку березня 1944 року. За короткий час з села на фронт було мобілізовано 114 чоловік. З них 49 загинули на фронтах війни. У перші повоєнні роки 48 заборольців – воїнів УПА – загинули в боях за незалежну Україну, 33 заборольці загинули в сталінських сибірських таборах. 217 імен заборольчан викарбувані на скорботному пам’ятнику в селі.
Сьогодні Забороль схожий на містечко з гарними будівлями, двоповерховою школою, будинком культури, асфальтованою магістраллю. В 1993 році сюди проведено лінію газопроводу. Село особливо розбудувалося у 80-ті роки, коли колективне сільськогосподарське підприємство очолював Василь Макарович Герасимчук. Заборольці в 1991 році одностайно голосували за незалежність України, а десяту річницю Незалежності зустріли з надією на краще.
