Село (522 жителі) Локачинського району, розташоване на лівому березі р. Свинарка. Перша документальна згадка про село, що називалося в той час Волиця, датується 1566 р.
Тоді власник маєтку у сусідньому селі Загорів (що згодом отримало уточнення — Старий) П. Загоровський подарував Волицю православному чоловічому монастирю. Відомо, що тут в 1696 р. працював відомий український живописець Іов Кондзелевич, який прославився створеним в 1698–1705 рр. Богородчанським іконостасом для скиту в Маняві на Прикарпатті. В 1719 р. монастир прийняв унію і, мабуть, у середині XVIII ст. у ньому був побудований ефектний костел у стилі бароко, фантастично вдало вписаний у навколишній ландшафт. Історичні документи свідчать, що монастир не бідував — здавав в оренду млин, косовиці, ріллю і сад, використовував працю місцевих кріпаків і селян-утікачів.
Після приєднання цих земель до Російської імперії в 1795 р. монастир ще кілька десятиліть залишався греко-католицьким і повернувся в лоно православ’я тільки в 1839 р. Потім його спіткала традиційна Доля локальних, розташованих на віддаленні монастирів — закриття, запустіння, руйнування... Від чудової колись церкви, що гордо піднімалася над долиною річки, залишилися одні стіни. Загадково-містичне видовище становить (свого часу, вочевидь, багатий) інтер’єр церкви, яскраво освітлений променями сонця, що безперешкодно проникають через відсутній дах. Зберігає монастирська земля і пам’ять про Велику Вітчизняну війну. Тут восени 1943 р. відбувся бій підрозділу УПА (Української повстанської армії) з фашистами, у якому загинуло 29 українських вояків.
Через 60 років на вершині пагорба над сільським тіння, руйнування... Від чудової колись церкви, що гордо піднімалася над долиною річки, залишилися одні стіни. Загадково-містичне видовище становить (свого часу, вочевидь, багатий) інтер’єр церкви, яскраво освітлений променями сонця, що безперешкодно проникають через відсутній дах. Зберігає монастирська земля і пам’ять про Велику Вітчизняну війну. Тут восени 1943 р. відбувся бій підрозділу УПА (Української повстанської армії) з фашистами, у якому загинуло 29 українських вояків. Через 60 років на вершині пагорба над сільським ставком поруч із руїнами церкви вдячні нащадки ввічнили цей подвиг гарним пам’ятником воїнам УПА.
