Село (846 жителів) Ямпільського району, розташоване на крутих схилах р. Мурафа.
В 1883 р. відомий український археолог і етнограф В. Антонович (1834–1908 рр.) виявив у розпадині пісковикової скелі над р. Буша залишки давньослов’янського печерного храму, що існував в V–VII ст. Вперше в документальних джерелах Буша згадується в XVI ст., а в середині наступного — це вже було велике місто-фортеця із 12-тисячним населенням. З ним пов’язана трагічна подія, що відбулася формально після закінчення Визвольної війни українського народу восени 1654 р. і стала майже легендарною. Великий шеститисячний загін козаків сотника Гречки захищав фортецю у Буші, а на його знищення було кинуто польське військо під проводом старости Чарнецького, що десятикратно перевищувало за кількістю оборонців. Коли доля обложеної фортеці та її оборонців була вирішена, вони, щоб не потрапити у полон, почали вбивати один одного. Дружина сотника М. Завісна, вбивши свого чоловіка, підпалила запаси пороху у погребі. Вибух поховав останніх захисників фортеці, що залишалися в живих. Буша відродилася тільки в кінці XVII ст., а про героїчне минуле нагадують фортечна вежа (XVII ст.), як фрагмент героїчного укріплення відновлена через два сторіччя, і символічні могили Мар’яни Завісної, відважної дочки українського народу, і козака Михайла, що приніс звістку про наближення ворогів. На місці фортеці створено доволі стильний парк скульптури просто неба “Історична Буша”, який постійно поповнюється новими роботами скульпторів, які щороку приїжджають до села в пошуках натхнення. Благо матеріалу (пісковику) для нових монументів в окрузі достатньо, з нього навіть зроблений оригінальний пришляховий покажчик, розташований біля повороту до села на автотрасі Ямпіль-Могилів-Подільський.
