В Україні відомо понад 2000 карстових печер. В горноскладчатих областях (Гірський Крим), де зона вертикальної низхідної циркуляції підземних вод має більшу потужність, розвинені переважно вертикальні порожнини (колодязі і шахти), однак часто й складні порожнини, фрагменти яких сформовані в зонах горизонтальної циркуляції вод. В платформних регіонах переважають горизонтальні, часто ярусні печери.

Найбільшу кількість печер вивчено у Гірсько-Кримській (близько 1100) і Подільсько-Буковинській (близько 140) карстових областях. Переважають малі (довжиною до 100 м або глибиною до 20 м) і значні (протяжністю 100-500 м або глибиною 20-100 м).

До великих належать печери довжиною понад 500 м і (або) глибиною понад 100 м. Таких печер на Україну відомо 75. Великі печери є в Гірсько-Кримській, Подільсько-Буковинській та Причорноморсько-Азовській карстових областях.
Найглибші печери України знаходяться в Гірсько-Кримській карстовій області, найдовші печери зосереджені головним чином в Подільсько-Буковинській карстовій області, де вони сформовані в міоценовій гіпсовій товщі.

Карстові печери утворюють особливе природне середовище із специфічними властивостями всіх її компонентів - внутрішнього рельєфу, відкладів, мікроклімату, підземних вод, фауни та флори. До числа таких властивостей відносяться обмеженість простору, темрява, висока вологість, сталість температури, обмеженість органічного матеріалу. Це середовище є екологічно унікальним, що обумовлює унікальність і вразливість печерних організмів (понад 900 видів і підвидів). Печери містять унікальну різноманітність мінеральних утворень (понад 200 видів), багато з яких рідкісні. Стабільність середовища печер в масштабах геологічного часу зумовила їх властивість накопичувати і зберігати різноманітні свідчення про минулі епохи: про тваринний і рослинний світ, клімат, підземні води, життя стародавньої людини і т. п.

Таким чином, печери - це особливі природні комплекси, що мають велику наукову, культурно-пізнавальну, естетичну та рекреаційну цінність.
В Україні відсутня спеціальна нормативно-правова база з охорони та використання печер. Формальний режим охорони поширюється тільки на печери, що входять до державного природно-заповідного фонду в якості самостійних одиниць (пам'ятники природи різного рангу - в Україну 62 печери, з них у Криму 13 печер), або в складі заповідників і заказників (у Криму 271 печера).

Печери, що не входять в ПЗФ, тобто близько 76,6% печер Україні, не мають взагалі ніякого формального охоронного статусу.В Україні відсутня будь-яке спеціальне нормативно-правове регулювання питань використання печер. Використання печер підпадає під "використання надр в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин", або під "спеціальне використання об'єктів ПЗФ" (у випадках, якщо печера має формальний охоронний статус). В обох випадках відповідні закони та підзаконні акти не виділяють і не враховують специфіки печер як природних об'єктів. Очевидно, що наявна нормативно-правова база не дозволяє адекватно вирішувати питання охорони і використання печер.


    фейсбук