Lemonia taraxaci ([Denis & Schiffermuller], 1775)
Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Шовкопряди-лемоніїди (Жовті шовкопряди) (Lemoniidae). Один з 10 видів палеарктичного роду; один з 3 видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду
Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні
Центральна, частково Сх. та Пд. Європа, пд. частина Зх. Сибіру та пн. Казахстан. В Україні зустрічається спорадично у зоні мішаних лісів та у Лісостепу. Локальний.
Чисельність і причини її зміни
Незначна (поодинокі особини), у деяких місцевостях (околиці Харкова) у сприятливі роки локально нерідкий. Причини зменшення чисельності: не з'ясовані. Можливо, деградація природної лугової рослинності, випалювання трав, надмірний випас худоби, хімічні обробки місцевості тощо.
Особливості біології та наукове значення
Зустрічається на узліссях та галявинах широколистяних та мішаних лісів, на схилах ярів та балок, на луках та у рідколіссях, іноді у садах та парках. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго відбувається у серпні-жовтні. Метелики активні удень за сонячної погоди, іноді увечері та вночі. Самки відкладають яйця купками біля кормових рослин. Гусінь живиться листям кульбаби та нечуйвітра, розвивається у травні-червні. Заляльковується у верхньому шарі ґрунту в овальних комірках.
Морфологічні ознаки
Розмах крил — 35-55 мм. Статевий диморфізм невиразний. Забарвлення крил одноманітне вохристо-жовте, у самок — світло- жовте. На передньому крилі є невелика чорна пляма. Тіло дуже пухнасте.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Не розроблені. Доцільний пошук популяцій виду та створення ентомологічних заказників у місцях розповсюдження виду з регламентацією викошування трав, випасу худоби та повною забороною випалювання трав.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення
Відомостей немає.
Основні джерела інформації
Romaniszyn, Schille, 1929; Шелюжко, 1941; Freina, Witt, 1987; Різун, Коновалова, Яницький, 2000; Стадниченко та ін., 2003; Геряк, Канарський, 2006; Канарський, 2006; Leraut, 2006; Macek et al., 2007. Особисті повідомлення Шешурак.
