Київ – один з осередків українського національного й церковно-релігійного відродження та руху опору в період радянського тоталітаризму. Тут відроджувалася у 1920–1930-х pp. УАПЦ на чолі з митр. В. Липківським, створено цілий ряд літературних організацій, театр Березіль. Тут радянська влада влаштовувала чисельні розстріли укр. письменників і визначних культурних діячів. У 1960–1970-их pp. тут лунав голос протесту інтелігенції проти русифікації та комуністичної диктатури.
1976 виникла Українська Гельсінська група. Наприкінці 80-х pp. у столиці набирає сили процес національно-демократичного відродження, утворюються нові громадсько-політичні та культурні організації, зокрема Народний Рух України. Тут 24 серпня 1992 проголошено Акт незалежності України.
Церкви, історичні й архітектурні пам’ятки
Андріївська церква, 1747–1753.
Архітектор І. Мічурін, за проектом В. Растреллі. Стиль барокко. Споруджена на місці Хрестовоздвиженської церкви XIII ст. Іконостас прикрашають різьблений позолочений орнамент, скульптура, живопис. Неодноразово реставрувалася. (Андріївський узвіз, 23. Доїзд метром до ст. «Поштова площа», фунікулером).
Братський монастир, 1616.
До ансамблю входять: академічний корпус (1704–1740), трапезна з церквою св. Духа (XVII–XIX ст.), сонячний годинник (кінець XVIII ст.). Всі архітектурні споруди XVIII ст. – в стилі українського барокко. Тут свого часу містилися Братська школа, Києво-Могилянська академія, Київська духовна академія. Зараз відновлено діяльність академії. На території монастиря було поховано гетьм. П. Сагайдачного (помер 1622), письменника і мандрівника В. Григоровича-Барського (1701–1747).
Серед вихованців і викладачів – Г. Сковорода, архітектор І. Григорович-Барський. (Вул. Г. Сковороди, 2. Доїзд метром до ст. «Контрактова площа»).
Володимирський собор, 1862-1896.
За проектом І. Штрома і П. Спарро, доопрацьованим О. Беретті. Побудований у псевдовізантійському стилі. Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, виконані у 1885–1896 В. Васнецовим, М. Нестеровим, М. Врубелем, В. Замирайлом, С. Костенком, М. Пимоненком та ін. під керівництвом А. Прахова. (Бульв. Шевченка, 20. Доїзд тролейбусами
No 5, 8, 9, 17).
Воскресенська церква, 1701–1705. В стилі українського барокко. Є частиною прилеглого до Києво-Печерської Лаври ансамблю будівель XVIII ст. (Вул. Січневого повстання, 27. Доїзд тролейбусом Nc 20).
Видубицький монастир, XI ст. Ансамбль пам’яток архітектури ХІ–ХІХ ст. Заснований кн. Всеволодом Ярославовичем як родинний монастир. Тут поховані: Я. Гандзюк (1873–1918), генерал-майор, георгіївський кавалер, командир першого Українського корпусу (1918), розстріляний Муравйовим у Києві; Б. Ханенко (1848–1917), колекціонер, меценат, засновник Київського музею мистецтва, разом із дружиною Варварою (1849–1922), дочкою М. Терещенка; К. Ушинський (1823–1871), педагог, засновник народної школи в Росії, виступав за навчання рідною українською мовою. (Вул. Видубицька, 40. Доїзд тролейбусами № 14, 15).
До ансамблю входять: Михайлівський собор, 1070–1088. Неодноразово руйнований. Після відбудови 1767–1769 набув бароккового вигляду. Збереглися зразки фресок XI ст. та живопису XVIII–XIX ст.
Георгіївський собор, 1696–1701. Стрункі пропорції будівлі і майстерно виконана пластика фасаду надають храму мальовничої художньої виразності.
Трапезна, 1696–1701. Відзначається витонченим ліпленням, подекуди близьким за характером до народної різьби по дереву.
Дзвіниця, 1727–1733. Закладена гетьм. Д. Апостолом. У стилі українського барокко.
Дмитрівська (Костянтина та Олени) церква, 1734. Первісна будівля не збереглася. У 50-х pp. XVIII ст. архіт. І. Григорович-Барський спорудив для неї трапезну в стилі барокко, оздоблену пілястрами, соковитим скульптурним ліпленням.
Нинішня цегляна церква збудована 1865.
Форми пам’ятки відображають традиції української архітектури XVIII ст. (Вул. Фрунзе, 8/6. Доїзд тролейбусом № 18).
Житловий будинок (Замок Річарда Левове Серце), 1902. Стиль модернізованої англійської Готики. Монументальні фасади оздоблені архітектурними еле-ментами фортечно-замкових споруд. (Андріївський узвіз, 15. Доїзд тролейбусами NО 16, 18).
Житловий будинок (Городецького), 1902–1903. Архіт. В. Городецький. У формі куба з характерним для модерну еклектичним використанням різних стилів. Фасади оздоблені виконаними з цементу скульптурними прикрасами на міфологічні та мисливські теми (італалійський скульптор Е. Саліа). Інтер’єри розписані під морське дно. (Вул. Банківська, 10. Доїзд метром до ст. «Хрещатик»).
Житловий будинок, 1911. За проектом архітектора П. Альошина. Фасади вирізняються творчою інтерпретацією форм романської архітектури, вишуканістю деталей. В оздобленні інтер’єрів переважають мотиви ренесансу. (Вул. П. Орлика, 1/15. Доїзд метром до ст. «Хрещатик»).
Житловий Будинок, кінець XIX ст. В дтилі палацової архітетури. Фасад оздоблено рустом. Інтер’єр прикрашено мармуром, різьбленням, да інкрустацією. Значну художню цінність становлять кахляні голландські груби. У 1888–1896 будинок орендував київський генерал-губернатор. Нині тут Спілка письменників України. (Вул. Банківська, 2. Доїзд метром до ст. «Хрещатик»).
