У північній і центральній частинах України. В зоні полісся та лісостепу. Клімат помірно континентальний. Через її територію протікає Дніпро з притоками Прип’ять, Ірпінь, Десна, Рось та ін. Утворена 1932. Територія: 28,9 тис. кв. км.

Історія

На цих землях поселення з’явилися за часів палеоліту. В першому тисячолітті сформувалося ядро східних слов’ян. У IX ст. утворюється держава – Київська Русь-Україна з містами Переяслав, Білгород, Вишгород, Василів. Високого рівня досягає її культура з найвизначнішими центрами – Києво-Печерською Лаврою та Софійським собором, де знаходилася перша бібліотека.

Стосовно території Київщини 1187 вперше вживається назва Україна. Татаро-монгольська навала значно послабила Київське удільне князівство. В 1362 воно відійшло під владу Литви. У 1471 перетворене на воєводство. Після Люблінської унії (об’єднання Литви з Польщею) посилюється польське панування.

У другій половині XV ст. тут виникло козацтво. Київщину охоплювали всі найбільші селянсько-козацькі повстання та національно-визвольна війна 1648-1654, в результаті якої на її території створюються Київський, Білоцерківський і Переяславський козацькі полки. Переяславська Рада та приєднання України до Московії додали до польських гнобителів ще й російських, чия політика призвела до скасування у 1764 гетьманства, у 1781 – полкового устрою. Було утворено Київське намісництво, згодом – губернію.

Київщина була ареною боротьби за незалежність України у 1917–1920. По-перемінно тут діяли війська Української Народної Республіки (УНР), Української гетьманської держави та Директорії.

Знайденим на цій території найдавнішим пам’яткам матеріальної культури близько 20–15 тисяч років. Серед них – 50 поселень трипільської культури, 90 городищ, курганів скіфського періоду.

Саме вивчені основні пам’ятки зарубинецької та черняхівської культур. Десятки монументальних кам’яних і дерев’яних споруд та оборонних укріплень часів Київської Русі-України, міст через Дніпро (1015) свідчать про розвиток будівельної техніки.

Область багата архітектурними спорудами XVIII–XIX ст. На розвитку архітектури позначилося народне будівництво.

Церкви, палаци й досі вражають гармонією та виразністю композиції. Були розвинуті настінний розпис, художня кераміка.