Українські Карпати – чудове місце відпочинку на усі пори року. Кожен регіон, кожний район, кожне село українських Карпат – неповторна і самобутня перлина, яка не зможе залишити байдужим нікого.
Однією з перлин буковинських Карпат – є село Сергії, яке розміщене посеред неповторного карпатського лісу, оповитого міфами та легендами.
Міжнародний аеропорт "Київ" увійшов у трійку кращих аеропортів у категорії - "Світові аеропорти для малих і середньомагістральних літаків, до 4 млн пасажирів".
В Одеській області незабаром почне працювати перша в регіоні гірськолижна туристична база.
Святогорськ – найгарніше місце на Донбасі, зовсім не характерне для звичного тут індустріального пейзажу шахтарського краю. У зоні красивих змішаних лісів, на березі мальовничого Сіверського Дінця був створений курорт, що складається нині з безлічі санаторіїв і будинків відпочинку.
Кременець - це містечко маленьких будиночків, що притулилися біля підніжжя кременецьких гір, величних храмів, осяяних сонцем в яскравий день, або химерних за сильних туманів.
Перша писемна згадка про місто датується 1227 р. Руїни старої фортеці на Замковій горі повідають про невдалі спроби кочівників монгольського хана Батия у 1241 році оволодіти містом. Град ворожих стріл посипався на голови мужніх захисників, але здобути замок вороги не змогли. У 1255 р. під Кременцем війська Данила Галицького розбили татарські загони Куремси. Через 6 років, за умовами миру з ханом Бурундаєм, фортецю в Кременці довелося знищити. І лише в кінці XIII століття , за часів правління Мстислава Даниловича, було побудовано уже кам'яний замок.
За 20 км від міста Кременця, по трасі Кременець-Львів, знаходиться відома у всьому православному світі Свято-Успенська Почаївська лавра. її заснування за традицією відносять до XIII ст., коли після навали хана Батия на Київ печерські ченці потягнулись на Волинь. Поселившись тут, назвали це місце Почаєвом, в пам'ять про річку Почайну, на якій князь Володимир в 988 р. почав хрещення Русі. Тоді ж, у 1240 р., відбулося чудо появи Божої Матері у вогняному стовпі. Сьогодні про цю подію нам нагадує цілюще джерело, яке почало витікати із скелі після того, як Богородиця на мить доторкнулась до неї стопою.
Ланівці вперше згадані 1444 р., коли король Казимир Ягелончик надав це поселення разом із кількома довколишніми селами кременецькому дідичеві Пашкові Яловицькому. Герб Яловецьких вирізнявся з-поміж інших типових родових знаків волинської шляхти тим, що нагадував один із різновидів відомого герба давньоруських князів. Це - опущений вістрям донизу двозубець, верхівку якого увінчує хрест.
Історія Шумська, який розкинувся на правому березі річки Вілії посеред родючих та багатих земель, сягає в глибоку давнину. Він належить до найдавніших міст Волині разом із Кременцем та Данилівградом. Сліди проживання людей на цій території сягають 40-30 тисяч років до нашої ери. Пізніше, в часи черняхівської культури (ІІ-І\/ ст.), тут було поселення, а потім давньоруське городище і курганний некрополь.
З давніх-давен через цю місцевість проходив торговий шлях, що перетинав річку Збруч, на обох берегах якої виникло два поселення з однаковою назвою Волочище. Перша писемна згадка про одне із них (Волочище), розташоване на правому березі ріки, зустрічається в акті від 9 липня 1463 року про поділ „Отчини своєї", коли воно дісталося князю В. Збаразькому. Пізніше поселення перейшло за грамотою короля Сигізмунда І, маршалку Волинської землі, князю Костянтину Івановичу Острозькому. Від князів Острозьких через деякий час воно знову переходить до володінь князів Збаразьких. В описі Кременецького замку за 1545 р. сказано, між іншим, що міщани крем'янецькі скаржилися складачам опису про незвичні побори, вказуючи при цьому, що у Збаражі, Волочиськах і Жигівцях князь Михайло Збаразький з матір'ю „від воза по два гроші беруть".
Саме у Гусятинському районі нашої області знаходиться значна частина державного заповідника „Медобори". Його центр розміщений у Гримайлові - батьківщині відомого фізика Івана Пулюя.
Медобори мають значний вплив на клімат Тернопільщини. Флора заповідника налічує до 800 видів рослин, з яких 120 є регіонально рідкісними, а 30 занесено до Червоної книги України.
Якщо мандрувати далі на південь від Тернополя, у Микулинцях, туристи мають змогу відвідати Троїцький костьол і монастир (1761-1779 рр.) та палацовий комплекс 60-х рр. XVIII ст. із дендропарком, збудовані у стилі бароко (арх. А. Мошинський) на кошти Людвіки Мнішек з Потоцьких.
