ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР У Борзні. Був найдавнішим у місті. Побудований у 2-й половині 17 ст. на місці дерев’яного. Горів 1693, частково обвалився 1733. Відновлений протягом 1757–1789, освячений 1790. У 1733 до собору прибудовано невелику Успенську церкву, яку розібрано 1853, а на її місці встановлено цегляний пам’ятник. 1856 зведено дзвіницю. Собор – мурований, хрещатий, п’ятидільний храм. Центр, четверик нічим не виявлено. По сторонах світу до нього прилягали п’ятигранні об’єми. Увінчаний банею на восьмерику. Нагадував Воскресенську церкву в Седневі. Настоятелями собору у кінці 18 ст. були випускники Київської академії Михаїл Бутовський і Микола Бутовський; художник Тимофій Мізко. При соборі діяла школа. Розібраний 1967;
ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР Густинського монастиря. Збудований 1672–1676 на місці дерев’яного, що згорів 1671. Мурований, дев’ятидільний, п’ятибанний. У середині для заможних відвідувачів у західному приділі створено 3 яруси нішлоджій, відкритих у бік вівтаря. Вони мали балкони-виступи з різьбленими дерев, поручнями,підлогу з фасонних керамічних плит. Храм було розписано фресками, що належали до кращих зразків українськогомонументального живопису. Чільне місце серед них займав портрет фундатора – гетьмана І. С. Самойловича. Визначною мистецькою пам’яткою був багатоярусний різьблений позолочений іконостас (не зберігся). Собор один з найдовершеніших зразків українського барокко;
ТРОЇЦЬКИЙ СОБОР у Соснині. Побудований 1702 в стилі барокко на території Сосиицької фортеці на кошти купця Г. І. Коренька. Мурований, тридільний, триверхий. До західного притвору пізніше прибудовано дзвіницю (перебудована 1852). Головний дзвін привезено з Москви. Собор – приклад впливу дерев’'яної монументальної архітектури на муровану монументальну архітектуру початку 18 ст. Розібраний у 50-х pp. 20 ст. Містився на центральній площі монастиря у Чернігові. Закладений 1679 Л. Барановичем. З 1680 роботами керував «майстер мурарский бысть немец, з Вильня, зовомий Іоанн Баптиста». Будівництво тривало майже десять років, а оздоблювальні роботи закінчились лише 1695. Після пожежі 1731 бокові бані не було відновлено і семибанний собор перетворився на трибанний. Знову горів 1781 і 1808. При відбудові на початку 19 ст. набув рис класицизму. Тоді ж первісний іконостас перероблено на п’ятиярусний (не зберігся). 1864 відновлено ікони, 1876–1878 – олійний стінопис. В основу Собору покладено тип давньоруського шестистовпного, тринефного, з розвинутим трансептом, трьома апсидами і центр, куполом храму. Обабіч західного фасаду поставлено дві башти, які увінчані високими верхами. Широкий трансепт підкреслено на південному і північному фасадах великими виступами з барокковими фронтонами. Стіни трактовано в ордерній системі, з використанням ніш, великих фігурних вікон, трикутних та напівциркульних сандриків. 1974–85 реставровано в первісних бароккових формах за проектом архітектором М. М. Говденко. В інтер’єрі зберігся стінопис 17–18 ст., карбовані вівтарні двері. Тепер входить до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.
