Будівля розташовується в глибині старого сільського кладовища, виходячи південним фасадом на мальовничу долину р. Турі. Належить до найбільш ранніх пам'яток дерев'яної архітектури України (1567 p.). Церква - тризрубна.одноверха, з невеличкою каркасною дзвіницею над низьким безвіконним бабинцем. Незважаючи на двоярусну структуру західної частини споруди, її безперечною домінантою є монументальний об'єм нави, який за своїми розмірами (6,2x6,6 м) помітно перевищує приміщення бабинця (3,7x4,1 м) та вівтаря (4,1x3,8 м). Нава перекрита розвиненим чотиригранним пірамідальним склепінням, завершеним невеликим четвериком з чотирма віконцями, а також декоративною маківкою характерної для кінця XIX ст. форми. Значення центрального верху найповніше виявлено в інтер'єрі споруди, композиційним центром якого є розкритий угору і добре освітлений простір нави, протиставлений темному й низькому приміщенню бабинця. Виділенню нави як просторової домінанти інтер'єру значною мірою сприяє розташування тут додаткової галереї (хорів) та головних елементів внутрішнього оздоблення пам'ятки - іконостаса XIX ст., складного за формою фігурного вирізу між бабинцем та навою тощо. На відміну від західної та центральної частин церкви вінтар під час пізніших перебудов зазнав досить відчутних змін. Зараз він являє собою невеликий шестикутний у плані зруб з невисоким склепінчастим восьмигранним перекриттям, яке, ймовірно, є залишком первісного рубленого верху. Ця конструкція ззовні схована в масиві каркасного даху. Незважаючи на перебудову вівтарної частини, церква відзначається унікальною для будівель XVI ст. збереженістю первісних елементів, починаючи від архаїчної композиційної схеми й закінчуючи ажурними тесаними кронштейнами для підтримування виносів центрального намету. Це обумовлює виняткове значення пам'ятки в історії української дерев'яної архітектури.
