Церква збудована в 1698-1700 pp. неподалік від мурів Верхньої лаври, на південний захід від неї. Належить до типу тридільних т рибаневих храмів. Кожна з цих частин завершується восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. Центральна баня за розмірами значно перевищує бічні. Оригінальною особливістю храму є дві невеликі двоярусні вежі, що виступають на південному та північному фасадах бабинця. В нижньому ярусі вони прямокутні, у верхньому - півциліндричні. В них розміщені кручені сходи на хори. Архітектурі церкви притаманна компактність об'ємів та стрункість пропорцій. Вузькі, витягнуті вікна нави, широкі лопатки, які оздоблюють роги об'ємів та членують фасади по вертикалі. Вікна підбанпика центральної бані та ніші над вікнами нави оздоблені характерними для часу побудови наличниками з "вушками". Стіни муровані з цегли й потиньковані. Дахи та бані укриті покрівельною сталлю по дерев'яних кроквах і кружалах. У1805 -1813 pp. до західного фасаду бабинця прибудовано класицистичну дзвіницю. 1860 р. до вівтаря з півдня прибудовано ризницю, до північного фасаду нави - притвор, а подвір'я обнесено цегляним муром з брамою. У 2-й половині XIX та у XX ст. подвір'я церкви забудували. У 1958-1960 pp. пізніші добудови розібрано, а храм відновлено у первісному вигляді за проектом архітектора В. Корнєєвої.
