На Поділлі, як і по всій Україні, є містечка, відомі лише в своїй окро Уи О (Гнівань, Браїлів, Турбів, Зінькій, Дунаївці, Борщів, Мельниця- Подільська та інші); є й такі, хцо їх знає весь Подільський край – Брацлав, Тульчин, Бар, Летичів, Заліщики, Кременець тощо. Містечко Хмільник відоме не лише на Поділлі та в Україні, але й за їх межами. Це містечко-курорт, проте таким воно стало не зразу.
Поселення Хмільник засновано на невеликому острові між дайма рукавами Південного Бугу. За легендою, цей острів був вкритий лозами й калиною, по яких вився хміль; від останнього нібито містечко й дістало назву. Є перекази, що Хмільник був відомий уже в другій половині XIII ст., проте перша письмова згадка про нього датується 1362 р. Йдеться про те, що литовський князь Ольгерд, розбивши татар на річці Сині Води, оволодів невеликим поселенням Хмільником. Воно знаходилось за 6 км від Чорного шляху, яким рухались татарські й турецькі орди, було воротами на Поділля з північного сходу. Завдяки цьому фортифікація Хмільника дедалі зростала і в 1434 р., коли відійшов до Польщі, це був укріплений замок з розташованими навколо нього будинками. Тоді ж він став центром Хмільницького староства новост- вореного Подільського воєводства. З одержанням 1448 р. магдебурзького права в містечку почали розвиватися ремесло і торгівля. Виникли шевські, кравецькі та інші майстерні, вироби яких йшли на ринок (через Хмільник проходив зручний торговий нілях із Львова на Крим і Київ), у замок, зокрема для війська. Однак на розвитку містечка позначалися спустошливі набіги кримських татар. У 1534 р. за наказом польського короля міс-течко обнесли кам'яним муром з банітами. Викопаний канал між Південним Бугом і його притокою Пастушєю надавав міс-течку (пізніше – його центру) острівного положення. Завдяки захисту населення містечка поступово зростало і у 1570 р. тут було 320 будинків. Замкові мешканці несли кінну службу, займалися ремісництвом для внутрішніх потреб, торгівлею, сільським господарством, рибальством та бджільництвом.
З прийняттям Люблінської унії у Хмільнику посилився наступ католицизму. У 1603 р. тут збудували костьол. Ця споруда існує й досі. Соціальний та релігійний гніт примушували людей боротися проти шляхти. Жителі Хмільника брали участь у селянсько-козацьких повстаннях на чолі з Наливайком (1594–1596 pp.) та Павлюком (Павлом Бугом) 1637 р. "І коси, і серпи кували на зброю, і недарма земля тряслась, – трясли козаки ляхів," – повідомляє невідомий автор Хмільницького літопису [1] про повстання 1637 р. Польський уряд жорстоко розправився з повстанцями: "були повні палі трупу козацького". Через Хмільник вели повстанців на страту. І в подальшому містечко не раз було ареною запеклих боїв.
У 1672 р. Хмільник захопили турки. Протягом 27 р. тут стояв їх гарнізон. Турки укріпили замок, збудували мечеть – восьмигранну споруду зі стінами півтора метра завтовшки, з бійницями в них на випадок облоги. Між замком і мечеттю, а також сторожовими постами в заростях ріки прориті підземні ходи. Містечко поступово знелюднювало: одних турки продавали у рабство, інші втекли до козаків.
Наприкінці сторіччя (1699 р.) Хмільник знову відійшов до Польщі і став центром староства. Містечко поступово відроджу-валось. У 1776 р. тут налічувалося 497 будинків, а. в старостві – 57 млинів, поташні фабрики, селітровий і скляний заводи [2]. Проте на початку XIX ст. Хмільник – хаотично забудоване містечко. Низинні частини навесні й восени затоплювалися водою, перетворюючись в болото. З 830 будинків лише 3 були з цегли. У місті часто виникали пожежі. 1834 р. згоріло 113 бу-динків. 1845 р. місто дуже потерпіло від повені – вода знесла всі мости, затопила багато будівель. На цьому фоні помітно виділялися церкви і палаци, 3 1788 р., коли було закладено Порубинську церкву, і до 1910 р. в Хмільнику спорудили 4 церкви. У 1911–1915 pp. місцевими майстрами за проектом відомого архітектора, академіка І. О. Фоміна, збудовано гарний кам'яний палац графа Ксідо. Палац вдало розташований над Бу-гом, оригінально оформлений і до цього часу є прикрасою містечка.
Наприкінці ХІХ-початку XX ст. поступово відроджується промисловість. У містечку працювали водяний млин, різниця, олійня, маслобійня, миловарний, пивоварний, винокурний, черепичний і 4 цегельні заводи, тютюнова фабрика. У 1905 р. стали до ладу ще один пивоварний завод, тартак, чавуноливарний завод. Загалом у 1911 р. в Хмільнику працювало 22 під-приємства, 67 різних майстерень: переробляли продукти тва-ринництва, обробляли дерево, метал тохцо [3]. Цікавий і такий факт: у Хмільнику лише шевців нараховувалось 1 800 чоловік. Під час Першої світової війни вони, виконуючи соціальне замовлення, шили для армії 1 800 пар чобіт за тиждень. Із зростанням промисловості збільшувалось населення містечка та приплив переселенців. 1897 р. у Хмільнику мешкало 14 тис. чоловік, у 1904 – 16 тис. Кількість мешканців зростала аж до 1914 р. (у цей час їх нараховувалось 18.3 тис. чоловік). Разом з тим, таку кількість населення обслуговувало лише 4 лікарі, а в усіх школах та училищах працювало 7 учителів. Плата за навчання була досить високою – 10 крб. за рік.
У подальшому події Першої світової війни та революцій не сприяли розвигку Хмільника, і містечко почало поступово за-непадати. Його нове відродження почалося наприкінці 20-х – початку 30-х pp. XX ст. і було пов'язане не лише із розвитком промисловості та сільського господарства, але й з відкриттям у Хмільнику родонових вод. А до цього часу про унікальні властивості підземних вод в околицях Хмільника ходили лише легенди.
Л
егенди завжди цікаві тому, що в їх основі лежать реальні факти, пов'язані з історичними подіями, видатними людьми, незвичайними явищами природи. Ось і ця легенда свідчила, Що у одного польського магната багато років хворіла на ревматизм дочка. Ніякі ліки їй не допомагали. Магнат заздрив здоров'ю своєї служниці і якось сказав: "Якби моїй дочці таке здоров'я". Служниця порадила лікувати дочку чудодійною водою з кам'яної криниці, що знаходиться у лісовій гущавині за Хмільником. Після того, як дочка видужала, магнат наказав засипати криницю, щоб цілющим джерелом більше ніхто не міг скористатися. Ця легенда довгий час жила в народі, і лише в 1934 р. знайшла своє підтвердження, набула реальності. Щоб забезпечити Хмільник питною водою, у центрі міста, на площі, де був ринок, геологи з київської гідрогеологічної експедиції заклали першу свердловину. Однак на них чекало розчарування. Добута на глибині 65 м вода була неприємна на смак, жорстка, солонувата, каламутна, із значним жовтуватим осадом.
Джерело привернуло увагу науковців. Аналізи показали, що хмільницькі води мають складну хімічну суміш: радій, радон, калій, азот, магній, залізо, марганець, натрій, йод, хлор, бром, кобальт. Крім того, до складу води входять вуглекислота та гідрокарбонат. Вона містить 5.3 гр мінеральних солей на літр. За мінеральним і газовим складом воду у Хмільнику віднесено до радонового, вуглекислого, гідрокарбонатного, хлоридно-кальцієво-натрієвого мінерального типу з високим вмістом марган-цю, що, безперечно, становить бальнеологічну цінність. Подальші дослідження показали, що мінеральні води околиць Хмільника за хімічним складом є унікальними в Україні, а щодо лікувальних властивостей, то вони не поступаються перед відомими мінеральними водами Цхалтубо в Грузії.
Звідки взялася в Хмільнику "цілюща" вода? Причина всьому – своєрідні властивості кристалічних порід Українського щита, на якому стоїть місто Хмільник, особливості рельєфу та клімату місцевості. Незначні товщі лесових порід, що перекривають граніти щита, дають можливість проникнути в глибини атмосферним опадам. Підземні води, омиваючи гірські породи, насичуються різними солями, газами, а також радіоактивними елементами, що перебувають в незначних кількостях в гранітах у розсіяному стані і набувають нових хімічних властивостей.
Спираючись на висновки науковців, уряд України в 1938 р. визнав район залягання вод навколо Хмільника курортною місцевістю. Розпочате будівництво водолікарень було перерване фашистськими загарбниками. Друге народження курорту відбулося у вересні 1944 р. після вигнання з Хмільника гітле-рівців. Створений перший в Україні радоновий курорт. Врахо-вуючи чудові лікувальні властивості вод, їх зростаючу популярність, в районі курорту провели нові гідрологічні дослідження і виявили перспективні родовища радонових вод з великим дебетом. Якщо до війни у Хмільнику працювала лише одна свердловина, то зараз – близько 30 з добовим дебетом понад 2 тис. м3. До перспективних належать лісові, вугринівські та голодьківські (новохмільницькі) свердловини. Вода в них прозо-ра, без запаху, прісна на смак, з температурою 9°С. Вміст міне-ральних солей – 0.7 гр на літр, а концентрація радону в свер-дловинах становить 60–180 дольових одиниць. Високий вміст радону дозволяє лікувати нервову систему, серцево-судинні захворювання, ревматизм та інші недуги. Особливо ефективна радонотерапія при лікуванні нервової системи. У хворих після радонових процедур покращується сон, апетит, зникають роздратування, виникає приємне відчуття легкості в м'язах, настрій стає урівноваженим і спокійним. Висока ефективність радону проявляється і в тому, що його дія не припиняється після лікування, а зберігається багато місяців і навіть років. Нещодавно у санаторіях Хмільника почали використовувати лікувальні властивості грязей Війтівецького родовища торфу. Особливо ефективним є комбіноване лікування радо- ново-вутлекислими ваннами і торфогрязями.
Не лише радонові води, але й місцеві кліматичні умови спри-ятливі для організму людини. Тут успішно застосовується кліма- толікування. Хмільник розташований у затишній улоговині, висота якої над рівнем моря не перевищує 250–280 м. Середньорічна температура повітря становить +6°С. Найхолодніші місяці року – січень і лютий, найтепліші – липень і серпень. Зима м’яка, триває в середньому 103 доби (приблизно з 4 грудня до 16 березня), середня температура при цьому становить – 4-6°С. Тривалість весни – 93 доби (при середній температурі + 7.7°С). Спекотні дні з температурою 25° С спостерігаються з квітня до жовтня. Вологість повітря відповідає санітарно-гігієнічним нормам. За температурними показниками клімат Хмільника належить до так званого комфортного.
Якщо до унікальних джерел та кліматичних умов Хмільни-ка додати казкові ліси, ароматом яких напоєне повітря, голубу стрічку тихоплинного Бугу, то здається, що самою природою тут передбачено створення курорту. Починаючи з 1953 p., у Хмільнику планово будуються санаторії, будинки відпочинку, лікарні. Сьогодні над Південним Бугом височать оточені деревами та квітниками сучасні багатоповерхові корпуси обласної водолікарні, 6 санаторіїв, де одночасно лікуються і відпочивають сотні людей. Хворі з задоволенням відпочивають у парках, створених на березі Південного Бугу, де висаджено і росте більше 200 видів дерев і чагарників, діють спортбази, станція човнів, літній кінотеатр.
Зробимо й ми невеличку подорож по Хмільнику, починаючи з його центральної частини. Центр містечка – то відомий уже нам острів. Саме тут у 1944 р. засновано одну з найстаріших у місті обласну фізіотерапевтичну лікарню, що використовувала радонові води.
Окрім лікарні, у межах острова зі значними часовими розривами створено низку бальнеозакладів: фізіотерапевтичну лікарню Південно-Західної залізниці (1953 p.), санаторії «Радон» (1967 р.) та «Південний Буг» (1970 р.). На окремих ділянках острова в межах санаторіїв створено багато прекрасних скверів та парків. Особливої уваги заслуговує парк відпочинку, розташований на території фізіотерапевтичної лікарні Південно-Західної залізниці, заснований у 1967 р. Коли потрапляєш до нього, здається, що місто з його шумом та базарами залишилось далеко позаду і перед тобою з'являється лісова казка. Вдихаючи чисте прозоре повітря, відчуваєш запахи бальзаму і різних лучних степових грав.
Парк було створено на місці низької заболоченої заплави, де росли дикі осокори. Фахівці, які його створювали, продовжили життя старому річковому руслу Південного Бугу, перетворивши його на штучне та з'єднавши з природним рукавом. Таким чином, більша частина парку перетворена в острів. Флористичний склад парку дуже багатий. Є соснові, дубові, березові та липові насадження, плодові сади. Гуляючи затіненими алеями парку, можна потрапити на галявину казок, де встановлено скульптурну групу з дерев'яних опецьків, які відображають різних казкових персонажів: водяників, лісовиків, чародіїв. У 1977 р. парк визнано пам'ятником садово-паркового мистецтва державного значення. А пізніше, у 1985 p., тут відкрито джерело води з вмістом заліза 20-30 мг/л, яку визнано придатною для лікування анемій, хронічних гастритів та захворювань печінки.
У центрі міста багато цікавих архітектурних пам'яток. Прямо з центральної площі круті східці ведуть до краєзнавчого музею, що розташувався у стародавній турецькій мечеті, яка стоїть на гранітній кручі над Південним Бугом. Поруч з музеєм – двоповерховий замок і двоарочний кам’яний міст. Перейшовши через нього, потрапляємо до Центрального міського парку культури і відпочинку. Його структура дещо модернова: тут декоративні чагарники й дерева чергуються з фонтанами та рукотворним озером. Поблизу центрального входу до парку встановлено пам'ятник Т. Г. Шевченку. У поєднанні з оригінальною аркою він утворює єдину архітектурну композицію.
Рухаючись по південній околиці курорту, можна побачити ще один санаторій – «Хмільник» (створений у 1961 p.), підпорядкований військовим. Справжньою його окрасою є ландшафтний парк, площею 55 га. З 1982 р. його віднесено до числа пам'яток садово-паркового мистецтва державного значення. У парку створено невеликий зоопарк, де можна побачити козуль, зайців, фазанів.
У 1952-1962 pp. відкрито Новохмільницькі радонові води, Що дало поштовх для створення нових здравниць, розташо-ваних за 2-3 км на південний схід від Хмільника. Мішаний ліс площею 77 га, розташований на схилі пасма, було виділено для будівництва першого на Поділлі санаторію. У травні 1961 р. тут почав діяти санаторій «Хмільник», який знаходився у підпорядкуванні Ради профспілок управління курортами. Сьогодні лісовий масив трансформований у лісопарк. Значні ділянки заасфальтовані, створено спортивне містечко з оригінальним набором спортивних снарядів, розбито декілька маршрутів теренкуру. Поруч з «Хмільником» розташований санаторій «Поділля», де лікуються працівники агропромислового комплексу. У лісі прокладено ряд невеличких оздоровчих та пізнавальних маршрутів. Один з них охоплює хмільницьку дачу, розташовану у Березнянському лісі, яка є ботанічним заказником державного значення (з 1978 p.). Ґї площа становить 50 га. Під охорону взято ділянку лісового масиву на правому березі Південного Бугу. Створені маршрути з тривалими переходами і далекі екскурсії поєднуються з теренкурами і використовуються для оздоровлення людей з хворою серцево-судинною системою.
У глибині лісу, недалеко від невеличкого озера, що добре прогрівається у літні дні і служить місцем відпочинку, розта-шований пансіонат «Березовий гай». На його базі влітку пра-цює оздоровчий табір «Орлятко». Для тих, хто бажає здійснити дальші поїздки, є можливість побувати в прекрасних музеях м. Вінниці, на батьківщині героя Франції Василя Порика, а також побачити інші надзвичайно цікаві і мальовничі куточки Вінниччини. В майбутньому районний центр Хмільник виконуватиме лише функції міста-курорту. Він зможе приймати у своїх здравницях до 15 тис. чоловік щорічно.
Григорій Денисик, Володимир Воловик
1. Летопись Самовидца... – К., 1879. – С. 78
2. Географическо-статистический словарь Российской империи. – Т. 5. – С. 508.
3. Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.– К., 1972. – С. 665.
